By Yuri Затримка заробітної плати в Україні є порушенням трудових прав працівника, якщо роботодавець не виплачує кошти у встановлені строки без законних підстав. У такій ситуації важливо з’ясувати причину затримки, зафіксувати суму боргу та звернутися до роботодавця з письмовою вимогою про виплату. Якщо усні домовленості не допомагають, працівник може подати скаргу до Державної служби України з питань праці або звернутися до суду. Порядок дій залежить від того, чи працює людина офіційно, скільки часу не отримує зарплату та чи має документи, які підтверджують трудові відносини.
Як діяти, якщо роботодавець не виплачує зарплату вчасно
Насамперед потрібно перевірити встановлені на підприємстві дати виплати заробітної плати. За загальним правилом статті 115 Кодексу законів про працю України та статті 24 Закону України «Про оплату праці» зарплату виплачують регулярно, не рідше двох разів на місяць, з інтервалом не більше 16 календарних днів і не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Конкретні дати мають бути визначені колективним договором або іншим нормативним актом роботодавця, погодженим у передбаченому законом порядку. Якщо встановлена дата минула, а гроші не надійшли, варто зберегти банківську виписку, розрахунковий листок, повідомлення від бухгалтерії та інші докази затримки.
Наступний крок — звернутися до керівника або бухгалтерії та попросити пояснити причину невиплати й назвати конкретну дату погашення боргу. Усну розмову доцільно доповнити письмовим зверненням, у якому потрібно зазначити період затримки, належну суму та вимогу провести розрахунок. Документ можна передати через канцелярію з відміткою про отримання, надіслати поштою з підтвердженням вручення або використати інший спосіб, який дозволяє довести факт звернення. Не варто обмежуватися обіцянками на кшталт «виплатимо наступного тижня», якщо роботодавець не повідомляє конкретної дати та не пояснює, як буде погашено заборгованість.
Якщо зарплату затримують, працівникові варто послідовно виконати такі дії:
- Перевірити дату, коли роботодавець мав виплатити заробітну плату, та визначити тривалість затримки.
- Підготувати трудовий договір, наказ про прийняття на роботу, розрахункові листки, банківські виписки та інші підтвердження роботи й невиплати коштів.
- Подати керівнику письмову вимогу про виплату заборгованості із зазначенням періоду та відомої суми боргу.
- Зберегти копію звернення й підтвердження його вручення, а також листування з роботодавцем.
- Якщо проблему не вирішено, звернутися до Державної служби України з питань праці або використати судовий порядок стягнення належних коштів.
Навіть якщо роботодавець пояснює затримку відсутністю замовлень, фінансовими труднощами або несвоєчасними платежами від клієнтів, це саме по собі не скасовує обов’язку виплачувати зарплату. Працівникові не потрібно чекати кілька місяців, щоб почати захищати свої права. Якщо затримка повторюється, доцільно фіксувати кожен випадок окремо та не підписувати документи, у яких зазначено, що зарплату отримано повністю, якщо фактично гроші не надійшли. За потреби можна письмово запросити інформацію про нараховану заробітну плату, утримання та суму, яка залишається невиплаченою.
Куди звертатися зі скаргою на затримку заробітної плати
Якщо роботодавець ігнорує звернення або відмовляється виплачувати борг, працівник може подати скаргу до Державної служби України з питань праці. У зверненні потрібно описати обставини затримки, назвати роботодавця, зазначити період роботи, установлені дати виплати та суму заборгованості, якщо вона відома. До скарги варто додати копії документів, що підтверджують трудові відносини та невиплату коштів, а також попередні письмові звернення до керівництва. Держпраці розглядає звернення в межах своїх повноважень, однак конкретні можливості проведення заходів контролю залежать від чинних законодавчих обмежень і обставин справи.
Інший спосіб захисту — звернення до суду з вимогою стягнути невиплачену заробітну плату. Залежно від характеру вимог і наявних документів можна розглядати подання заяви про видачу судового наказу щодо нарахованої, але не виплаченої заробітної плати або позову, якщо існує спір про розмір чи саме право на виплату. Для цього важливо мати документи про працевлаштування, нарахування зарплати та суму боргу, а за відсутності частини документів можна просити суд витребувати відповідні докази. У справах про стягнення заробітної плати працівники, як правило, звільняються від сплати судового збору відповідно до законодавства, але перед поданням документів потрібно перевірити актуальні процесуальні вимоги та особливості конкретної справи.
Які виплати можна вимагати за затримки зарплати
Працівник має право вимагати не лише виплату основного боргу, а й інші передбачені законом суми, якщо для цього є відповідні підстави. Зокрема, стаття 34 Закону України «Про оплату праці» передбачає компенсацію втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати за умов, установлених законодавством. Розмір такої компенсації залежить від тривалості затримки та індексу споживчих цін за відповідний період. Окремо законодавство передбачає відповідальність роботодавця за порушення строків розрахунку при звільненні, якщо виконані визначені законом умови.
| Ситуація | Що може вимагати працівник | Що потрібно врахувати |
|---|---|---|
| Зарплату нарахували, але не виплатили | Стягнення нарахованої заборгованості | Потрібно підтвердити суму нарахування та факт невиплати |
| Зарплату затримали на тривалий строк | Борг і компенсацію втрати частини доходу за наявності законних підстав | Розрахунок компенсації залежить від установлених законом умов та індексу споживчих цін |
| Працівника звільнили, але не розрахували | Виплату всіх належних сум і передбачені законом виплати за затримку розрахунку | Значення мають дата звільнення, суми боргу та дотримання процедури розрахунку |
| Роботодавець заперечує розмір зарплати | Встановлення належної суми та її стягнення в судовому порядку | Можуть знадобитися трудовий договір, відомості про робочий час, розрахункові документи та інші докази |
Якщо працівника звільнили, стаття 116 Кодексу законів про працю України передбачає обов’язок роботодавця виплатити всі належні суми в день звільнення, а якщо працівник у цей день не працював — не пізніше наступного дня після пред’явлення вимоги про розрахунок за встановлених законом умов. Якщо виникає спір щодо розміру виплат, роботодавець має виконати передбачені законом обов’язки щодо виплати неоспорюваної суми. За затримку остаточного розрахунку може застосовуватися стаття 117 КЗпП України, яка передбачає відповідальність роботодавця в установлених законом межах та за наявності відповідних підстав. Тому після звільнення важливо не лише вимагати зарплату, а й перевірити, чи виплачено компенсацію за невикористану відпустку та інші належні суми.
Що робити, якщо працівник працює неофіційно
Відсутність письмового трудового договору не означає, що працівник не може захищати свої права, однак довести факт трудових відносин у такій ситуації зазвичай складніше. Важливо зібрати докази того, що людина фактично виконувала роботу за дорученням роботодавця, дотримувалася встановленого графіка та отримувала оплату або мала отримувати її. Такими доказами можуть бути листування з керівником, повідомлення про робочі зміни, фотографії робочого місця, записи про виконані завдання, банківські перекази та показання свідків. Документи й повідомлення потрібно зберігати в первісному вигляді, не редагувати листування та за можливості фіксувати дати й обставини виконання роботи.
У разі неофіційного працевлаштування можна звернутися до Держпраці, щоб повідомити про можливе порушення трудового законодавства, а також розглянути судовий захист для встановлення факту трудових відносин і стягнення належних виплат. У зверненні слід чітко описати, коли людина почала працювати, які обов’язки виконувала, хто керував роботою, який графік було встановлено та про яку оплату домовлялися. Якщо роботодавець виплачував лише частину грошей готівкою, потрібно зафіксувати відомі дати й суми платежів та визначити залишок боргу. Не варто підписувати документи заднім числом або погоджуватися на неправдиві відомості про характер роботи, адже це може ускладнити доведення обставин справи.